Розумний песик Соня. Усачов

Сьогодні наших дітей дуже важко чимось здивувати чи зацікавити. Схожа на таких розумників, до речі, такий же розумний і кмітливий собачка Соня. Вона завжди вигадувала якісь цікаві забави і не потребувала допомоги свого господаря Івана Івановича, тільки ось питань у неї було багато. Якось Соня роздумувала, якою собачкою краще бути: маленькою чи великою. Дорослим йде на користь таке повторення звичайних речей, до того ж, завдяки своїм непосидючим дітям вони точно ніколи нічого не забудуть. Соня хоч і була собачкою і вміла розмовляти, точніше буде сказати — щебетати з неймовірною швидкістю, а як бонус — навчилася доводити господаря до нервового перенапруги. Але найкраще їй випадало потрапляти в різні колотнечі, за що потім їй потрапляло. Пригод собачки у книзі безліч, помістилися вони у двадцять неймовірно цікавих історій. Звідки взялися такі дивні вигадки в голові цього маленького песика? Відповідь неоднозначна. Варто лише згадати історію про те, як Соня навчилася розмовляти. Для неї був досить дивним той факт, що люди говорять, а тварини нема. Та що там казати — навіть телевізор каже, коли його включити до розетки. Тому недовго думаючи, собачка запхала свій хвіст у розетку, з логікою у Соні все добре, але це було так небезпечно. Можна тільки уявити вираз обличчя Івана Івановича, адже електричний струм міг сильно нашкодити маленькому. Але це не все. Якщо струм такий злий, то його обов'язково треба задобрити, а зробити це можна за допомогою смачних кісточок та шоколадних цукерок. Згодом виявилося, що струм дуже дивний і дурний, бо відмовився від таких ласощів. Порадувати могло лише одне: Соня чітко вирішила, що триматиметься подалі від цього злісного мешканця розетки. Соня дуже любила думати, особливо добрі думки. Найчастіше вона плуталася у своїх міркуваннях та висновках. Так сталося і тоді, коли вона хотіла зрозуміти, чому так мало в нашому житті задоволень. Соня вигадала досить цікаве питання: чому на товстий шматок хліба ми намазуємо тоненький шар олії або кладемо тонкий шматок ковбаси? За її логікою, смачну їжу ми вживаємо найменшими дозами. Тож Соня вирішила піти і наїсться гірчиці! У кого тільки Соня не перетворювалася: то на вогнедишного дракона, то на розпечену до максимуму праску, навіть ковтала колючого їжачка... Ось що буває, коли починаєш занурюватися у філософію! Якось Соня сказала: «Чому так у житті буває, якщо всім щось дуже подобається, то це комусь обов'язково не сподобається?». Хочеться думати, що серед читачів цієї книги не знайдеться людини, якій завжди чогось не вистачає, хоча тут удосталь!

Розумний і дуже цікавий собачка Соня постійно потрапляє у неймовірні та смішні ситуації. І після кожного такого випадку розумна Соня робить собі висновки на майбутнє. Книга порадує батьків та дітей цікавими сюжетами, чудовими картинками та тонким гумором.